Елегія живих голосів – це 15-хвилинний документальний фільм про життя в українських селах, як мешканці адаптуються до нової реальності після звільнення від російської окупації. 3 березня 2022 року російські війська увійшли в село Ягідне Чернігівської області України та утримували цілу громаду з 367 осіб, у тому числі понад 70 дітей, у маленькому підвалі школи. В результаті загинули 11 осіб.
Протягом місяця мешканці жили в жахливих умовах, без їжі, чистої води та свіжого повітря, спали на бетонній підлозі поруч із трупами, які їм не дозволяли виносити та ховати. Постійні обстріли та бомбардування прилеглих територій дали зруйновані домогосподарства; заміновані сади й поля; і залишив руїни на місці культурних центрів, шкіл і церков. Місцеві громади скористалися допомогою волонтерів, щоб відбудувати свої будинки з руїн і розділити моменти радості та музики, попри похмуру реальність.
Сивицька разом з волонтерською організацією «Ремонтуємо разом» кілька тижнів їздила по постраждалій території. Вона взяла на себе роль невидимого спостерігача, документуючи повсякденне життя у місці, де точились бойові дії. Цей процес дозволив їй створити інтимний портрет реалій, які зараз відбуваються в Україні, у фільмі, сповненому надії та світла, попри руйнування та темряву, які приходять із війною. Також у галереї буде представлена серія із 10 струменевих гравюр Сивицької «Елегія війни». Фільми, зняті в центральних і північних регіонах України навесні та влітку 2022 року, зображують наслідки російської окупації, об’єднуючи пейзажі та портрети у візуальний діалог. Її робота показує незмивні темні плями попелу та обпалені стіни, пронизані кульовими дірками, які нагадують рани та шрами, які не загоюються; і зморшки на обличчях, які зберігають спогади про спустошення та смерть.
